Заходи до Дня пам”яті жертв голодоморів
Не звільняється пам’ять. Відлунює знову роками
Я зітхну … запалю обгорілу свічу.
Помічаю: не замки – твердині, ні храми –
Скам’янілий чорнозем – потріскані стіни плачу.
Піднялись, озиваються в десятиліттях
З далини, аж немов з кам’яної гори
Надійшли. Придивляюсь: «Вкраїна ХХ століття».
І не рік, а криваве клеймо: «тридцять три» .
Останні коментарі